субота, 22 жовтня 2011 р.

Далі "українське Різдво"в моїх листівках)))



Так,не відпускає мене ця тематика. Для мене символом різдвяного настрою є чудова екранізація твору М.Гоголя "Вечори на хуторі біля Диканьки". 
Ці декілька речень тільки чого варті...читала колись,ще в школі твір...
Вчора сіла і прочитала вдруге.Що вам скажу-під враженням!!!Вкотре.Сила слова.Сила опису образів.Сила сюжету.Сила....Це так гарно написано....Перечитайте)))
 Знаете ли вы украинскую ночь? О, вы не знаете украинской ночи! Всмотритесь в нее. С середины неба глядит месяц. Необъятный небесный свод раздался, раздвинулся еще необъятнее. Горит и дышит он. Земля вся в серебряном свете; и чудный воздух и прохладно-душен, и полон неги, и движет океан благоуханий. Божественная ночь! Очаровательная ночь! Недвижно, вдохновенно стали леса, полные мрака, и кинули огромную тень от себя. Тихи и покойны эти пруды; холод и мрак вод их угрюмо заключен в темно-зеленые стены садов. Девственные чащи черемух и черешен пугливо протянули свои корни в ключевой холод и изредка лепечут листьями, будто сердясь и негодуя, когда прекрасный ветреник - ночной ветер, подкравшись мгновенно, целует их. Весь ландшафт спит. А вверху все дышит, все дивно, все торжественно. А на душе и необъятно, и чудно, и толпы серебряных видений стройно возникают в ее глубине. Божественная ночь! Очаровательная ночь! И вдруг все ожило: и леса, и пруды, и степи. Сыплется величественный гром украинского соловья, и чудится, что и месяц заслушался его посереди неба... Как очарованное, дремлет на возвышении село. Еще белее, еще лучше блестят при месяце толпы хат; еще ослепительнее вырезываются из мрака низкие их стены. Песни умолкли. Все тихо. Благочестивые люди уже спят. Где-где только светятся узенькие окна. Перед порогами иных только хат запоздалая семья совершает свой поздний ужин.


А до цієї сцени з фільму ось який чудовий опис від МИТЦЯ М.Гооголя))))
читаю із превеликим захопленням.
(Знайшла щойно в перекладі українською)


Тепер погляньмо, що робить, залишившись сама, красуня-дочка. Оксані не минуло ще й сімнадцяти років, а вже мало не по всьому світу, і по той бік Диканьки, і по цей бік Диканьки, тільки й мови було, що про неї. Парубки гуртом проголосили, що кращої дівки й не було ще ніколи і не буде ніколи на селі. Оксана знала й чула все, що про неї говорили, і була вередлива, як красуня. Коли б вона ходила не в плахті та запасці, а в якому-небудь капоті, то порозганяла б усіх своїх дівчат. Парубки ганялися за нею юрбами, але, втративши терпець, залишали один по одному вередливу красуню й лицялися до інших, не таких примхливих. Один тільки коваль був упертий і не кидав свого залицяння, дарма, що й з ним поводились анітрохи не краще, ніж з іншими. По виході батька свого, Оксана довго ще чепурилася та вихилялася перед невеликим в олов'яній оправі дзеркалом і не могла намилуватися з себе. "І чого людям надумалось розславляти, нібито я гарна?" говорила вона, ніби неуважно, для того тільки, щоб хоч про що-небудь побалакати з собою. "Брешуть люди, я зовсім не гарна".
Але свіже, жваве, по-дитячому юне личко, з блискучим чорними очима та невимовно привабливою усмішкою, що пропікала душу, майнувши в дзеркалі, враз довело інше.
"Хіба чорні брови та очі мої", провадила далі красуня, не випускаючи дзеркала: "такі гарні, що вже подібних до них немає й на світі? Яка тут краса в цьому кирпатенькому носі? і в щоках? і в губах? ніби гарні мої чорні коси? Ух! їх можна злякатися увечері: вони, як довгі гадюки, переплелись та обвились круг моєї голови. Я бачу тепер, що я зовсім не гарна!" і, відхиляючи трохи далі від себе дзеркало, скрикнула: "Ні, гарна я! Ой, яка гарна! Диво! Яку радість принесу я тому, кому буду жоною! Як милуватиметься з мене мій чоловік! Він нестямиться від радості! Він зацілує мене на смерть".
"Чарівна дівка!" прошепотів, увійшовши тихо, коваль: "і вихваляється вона мало! З годину стоїть, видивляючись у дзеркало, і не надивиться, та ще й хвалить себе вголос!"
"Егеж, парубки, чи ж вам до пари я? ви погляньте на мене", вела далі гарненька кокетка: "як я плавно виступаю; у мене сорочка вишита червоним шовком. А які стрічки на голові! Вам довіку не бачити пишнішого галуна! Всього цього накупив мені батько мій, щоб одружився зо мною найкращий молодець у світі!" і, усміхнувшись, обернулася вона й побачила коваля...
Скрикнула й суворо зупинилася перед ним.
Коваль і руки опустив.
Важко сказати, що виявляло смагляве личко чарівної дівчини: і суворість в ньому було видно; і крізь суворість якесь глузування зі збентеженого коваля; і ледве помітна краска досади тонко розливалася по обличчю; і все це так перемішалося й таке було невимовно гарне, що поцілувати її мільйон разів — от усе, що можна було зробити тоді найліпшого.
"Чого ти прийшов сюди?" так почала Оксана. "Хіба хочеться, щоб випровадила за двері лопатою? Ви всі майстри під'їжджати до нас. Вмить пронюхаєте, коли батьків нема дома. О! я знаю вас! Що, скриня моя готова?"
"Буде готова, моє серденько, після свят буде готова. Коли б ти знала, скільки попрацював я коло неї: дві ночі не виходив з кузні; зате в жодної попівни не буде такої скрині. Залізо поклав таке, якого не клав на сотникову таратайку, коли ходив на роботу до Полтави. А як буде розмальована! Хоч усю околицю виходи своїми біленькими ніжками, не знайдеш такої! По всьому полю будуть розкидані червоні й сині квіти. Горітиме, як жар. Не сердься ж на мене! Дозволь хоч поговорити, хоч подивитись на тебе!"
"Хто ж тобі боронить, говори й дивись!"
Тут сіла вона на лаву й знову глянула в дзеркало й стала поправляти на голові свої коси. Поглянула на шию, на нову сорочку, вишиту шовком, і тонке почуття самовдоволення з'явилося на устах, на свіжих щічках і відсвітилося в очах.
"Дозволь і мені сісти біля тебе!" сказав коваль.
"Сідай", промовила Оксана, зберігаючи на устах та у вдоволених очах те саме почуття.
"Чарівна, люба Оксано, дозволь поцілувати тебе!" промовив підбадьорений коваль і пригорнув її до себе, наміряючись поцілувати; та Оксана відхилила свої щоки, що були вже на непримітній віддалі від губ коваля, і відіпхнула його. "Чого тобі ще хочеться? Йому як мед, то й ложку! Геть від мене, в тебе руки цупкіші за залізо. Та й сам ти пахнеш димом. Я думаю, геть мене забруднив сажею".
Тут вона піднесла дзеркало й знову почала перед ним чепуритися.
"Не любить вона мене!" думав про себе, похиливши голову, коваль, "їй усе іграшки; а я стою перед нею, як дурень, і очей не зводжу з неї. І все б стояв перед нею, і повік би не зводив з неї очей! Чарівна дівчина! чого б я не дав, щоб дізнатися, що в неї на серці, кого вона кохає. Та ні, вона й гадки немає ні про кого. Вона милується сама собою; мучить мене, бідолашного; а я за журбою не бачу світу; а я її так люблю, як ні один чоловік на світі не любив і ніколи не любитиме".
"Чи правда, що твоя мати відьма?" промовила Оксана й засміялася; і коваль відчув, що всередині у нього все засміялося.

Ось який гарний твір.Нє,витвір мистецтва!

Тому не могла я не зробити листівку в обраній раніше мною мимоволі тематиці "українське Різдво")))
 Це саме і є  УКРАЇНСЬКЕ РІЗДВО!З цим фільмом(а пізніше і твором),думаю ,у нашого покоління нерозривно буде пов"язана ассоціація з Різдвяними святами.імхо


З цією листівкою прийму участь в завданні від челенж-блогу
"Подари кусочек счастья"

Задание №25 - "Цитата + скетч"






цитата,яку я розмістила на листівці,звучить ось так:

Останній день перед Різдвом минув. Зимова, ясна ніч настала. Глянули зірки. Місяць велично виплив на небо посвітити добрим людям та всьому світові, щоб усім було весело колядувати й славити Христа




Другу листівочку,під впливом емоцій,зробила експромтом.Вона народилась миттєво і тому,певне,викликає у мене емоцію найвищу. ДУЖЕ мені подобається цей стиль,в якому вона виконана.))))




Дякую,що завітали!Дякую,що прочитали!
...а дочитали?...
цьомачки вам,мої любі


12 коментарів:

  1. Дочитали))) Це просто ! Надзвичайно позитивний пост! Так захотілось вже того чарівного українського Різдва зі скрипучим снігом, колядками та кутею!!!

    Листівочки суперові, обидві, кожна по своєму!

    ВідповістиВидалити
  2. Моя улюблена книжка і фільм....від нього я просто балдію!! від того старого ))) і в нас в селі такі традиції як в фільмі...і в живу то насправді просто суперово!!!

    Чудові листівочки!!! оригінальна перша і цитата влучна ))
    а друга зовсім інша , але файнезна, більше мені нагадує американське різдво )) (напевно через напис..ГГГГ)) яскрава і кльова ))

    ВідповістиВидалити
  3. Наталцю, цікаві листівочки!
    Перша така справжня.....така рідна виглядає! Ти - молодець!

    ВідповістиВидалити
  4. Ох, Натуся, умничка, что находишь столько позитивностей в жизни и постишь их))))
    Открытки обалденные!!!Каждая интересна по - своему)))

    ВідповістиВидалити
  5. Дівчата,а ви знаєте що?А те-що цей пост самий дооовгий в моєму блозі.Але він дооовгий не тому що я така вумна і так багато написала...а тому що я прочитала вчора ТАКИЙ ТВОРИЩЕ!!!і зробила це цілком випадково і завдяки блогожиттю і мому бажанню продовжити тему в моїх листівках)))))
    Ось як корисно тут з вами "зависати"))))
    Дяки вам за те,що ви є.

    А друга листівка-то така собі віддушина...Нра мені американський стиль,і всьо тут...

    ВідповістиВидалити
  6. Наталю, ти романтик ще той!) замріяне дівчисько) геть, як я) я теж, коли починаю ділитися враженнями і емоціями не можу спинитися.. я, мабуть, і довший пост би накатала!))
    Листівки кльові. Перша навіть на сторіночку схожа більше, не на листівку))
    Друга весела та задерикувата в чомусь навіть))
    молодечик ти!)

    ВідповістиВидалити
  7. НАталЮ чудові відкритки, цікаве повідомлення !!!
    Ти мені написала , що пропустила, коли я роздавала оленів ???
    ТО НЕ БІДА !!!!Якщо я надироколила їх більше 400 штук , то що мені варте зробити ще якихось 20 ? В мене твоя адреса є-чекай листа!!!

    ВідповістиВидалити
  8. класно! дякую, що нагадала про таке!!! Листівки суперові, українська і мириканська!

    ВідповістиВидалити
  9. Краса та й годі - і листівка і текстик на ній=))) З захопленням читала твій пост! Кльово!

    ВідповістиВидалити
  10. Я теж люблю цей фільм :) Але книгу нажаль не прочитала... ТТреба виправлятись :)
    Кожного року дивимся з чоловіком :)

    ВідповістиВидалити
  11. Прочитала на одному диханні. Твір чудесний. І листівка передає дух українського Різдва!

    ВідповістиВидалити
  12. Гарні такі листівки, навіть не знаю яка з них мені більше подобається. Напевно таки друга більше ;)

    ВідповістиВидалити

ваші добрі слова