понеділок, 5 грудня 2011 р.

...................

..ви знаєте що в житті найважливіше?
Я не знаю....

Думаю саме важливе,це здоров"я моїх близьких. Діточки саме-саме головне для мене. Чоловік. Мама. Бабуся.Моє здоров"я.Друзі.
Важливо,щоб усі були щасливі.
Важливо,щоб ми не втрачали дорогоцінних хвилин ..Хвилин НАШОГО життя. Потрібно мати сили прощати.Сили визнавати помилки.Сили втримати ,те що важливе.
Гординя-гріх. Треба вміти переступати через неї. Я вчусь. Я переступаю.

....прости нам грехи наши,как мы прощаем должникам нашим...
...не введи нас во искушение...избавь нас от лукавого...



Я вчора відчула сильний страх .Страшно від того,що життя таке непередбачуване..Що враз ВСЕ може скінчитись..Схоже відчувала минулого року. Пам"ятаєте,як блогосвітом пронеслась новина про раптову смерть скрап-майстрині .... вчора я дізналась про смерть віртуальної знайомої,але не з блогожиття...її збила машина... залишились без мами/дружини троє дітей/чоловік....
Світла пам"ять їй!Спочивай з Миром ,Оксано...


Прошу вас! не витрачаймо час на дрібничкові виясняння,на недомолвки,на злість і грубість. Давайте цінувати кожну секунду життя! Цінувати одне одного!
Життя таке коротке. Таке непередбачуване.

Хочу вилізти з депресивного стану. Не хочу зав"язнути в цьому стані.
Заради неї-Оксани,царство їй небесне!

Я люблю життя. Люблю вас в ньому. Всі ці дрібниці такі неважливі. В той же час -ВАЖЛИВЕ все чим ми зараз живем,бо ми ЖИВЕМО!
Робімо те,що принесе радість. Як добре,коли те приноситиме радість іншим...

7 коментарів:

  1. Мої співчуття! Це все важко але життя іде далі!

    ВідповістиВидалити
  2. Прийми і мої співчуття! Чудовий пост - так мотивує задуматись і усміхнутись. І приходить розуміння того, що іноді ми робимо як вважаємо за потрібне, а радості в серці немає - а от коли робимо те, що хоче від на с Бог, так як ти писала - любимо, прощаємо, цінуємо і не витрачаємо час на те, що не від Нього! Тримайся і не застрягай на сумному - ти класна і сильна і добра! Люблю тебе!

    ВідповістиВидалити
  3. Пока мы живы, можно все исправить...
    Все осознать, раскаяться...Простить.
    Врагам не мстить, любимым не лукавить,
    Друзей,что оттолкнули, возвратить...
    Пока мы живы, можно оглянуться...
    Увидеть путь, с которого сошли.
    От страшных снов очнувшись, оттолкнуться
    От пропасти, к которой подошли.
    Пока мы живы... Многие ль сумели
    Остановить любимых, что ушли?
    Мы их простить при жизни не успели,
    А попросить прощенья, - Не смогли..
    Когда они уходят в тишину,
    Туда,откуда точно нет возврата,
    Порой хватает несколько минут
    Понять– о боже, как мы виноваты…
    И фото – черно-белое кино.
    Усталые глаза – знакомым взглядом.
    Они уже простили нас давно
    Зато, что слишком редко были рядом,
    За незвонки, не встречи, не тепло.
    Не лица перед нами, просто тени…
    А сколько было сказано не то,
    И не о том, и фразами не теми.
    Тугая боль – вины последний штрих –
    Скребет,изводит холодом по коже.
    За всё, что мы не сделали для них,
    Они прощают. Мы себя – не можем…

    ВідповістиВидалити
  4. Оксанці земля нехай буде пухом....
    а пам"ятати про те що життя важливе і всі хто ж в ньому теж потрібно завжди...шкода що люди згадують про це тільки в такі прикрі моменти...

    ВідповістиВидалити
  5. ...а дехто і не згадує....і нехтує тими,хто довкола

    ВідповістиВидалити
  6. Автор видалив цей коментар.

    ВідповістиВидалити
  7. Время, только время в силах притупить боль утраты, сочувствую...

    ВідповістиВидалити

ваші добрі слова