Спогади полонили мою голівоньку...
Дванадцять років тому - лікарня,доооовгий коридор,сонце за вікном та жовте листя дерев довкола,рідні поруч,страх і радість водночас,очікування невідомого і в той же час очікування довгоочікуваної зустрічі з НИМ)))
Мрія от-от мала б опинитись на моїх руках...
Це було тк давно і так недавно!
Тепер я свою мрію обіймаю та носом вдихаю солодкий рідненький запах його волоссячка.Він такий високий вже)))),що мені не потрібно нахилятись,щоб його цьомати в щічку)))
Він такий добрий та веселий)) Він росте просто на очах.Характер показує.Переживання свої не вміє приховувати.Дуже болісно сприймає несправедливість цього світу... Ми ростемо разом,вчимось існувати та радіти цьому життю)))
Листівка така,якою мала б бути.Тут навіть замало того,що я б хотіла побажати ...
Поруч листівочка зроблена донечкою для братика)))І в пакеті маааленький подаруночок для нашого любимого сонечка)))
О 19.15 сьогодні він закричав 12 років тому вперше!
Мій синочок,моє сонечко,мій зайчик,моє мавпеня-Кірюшка)))
З Днем народження тебе!
Дякую,що завітали. Рада вашим комментам. Обіймаю )))








